Батьківщина Коцюбинського – чудовий варіант для подорожі вихідного дня. Де можна погуляти у Вінниці й за містом, що подивитися та де відпочити?

Пам’ятні місця Вінниці

Водонапірна вежа. Башті на Європейській площі більше ста років, і за життя ця поважна пані встигла перемінити багато професій. Проєктувалася вона 1912 року для подачі води містянам із Бугу. Пізніше її верхній ярус правив за пожежну каланчу. Під час війни найвищу споруду міста використовували як наглядовий пункт. До вісімдесятих у будівлі жили робітники «Водоканалу». А тепер 28-метрова вежа працює музеєм і є одним з символів міста.

Вулиця Соборна. Більш ніж полуторакілометрова центральна вулиця за всю історію свого існування мала багато імен: Велика, Поштова, Миколаївський проспект, Український проспект, Леніна – і нарешті Соборна. Визначні місця Вінниці на ній густо сконцентровані. Пишний готель «Савой», модерновий із елементами необароко – перша будівля, що явила вінничанам асфальт біля входу, електричний ліфт та інші дива цивілізації, такі як центральне водопостачання та електричне освітлення. Вулицю також прикрашають величний Свято-Преображенський кафедральний собор (збудований як костел домініканців) та Домініканський монастир XVII століття, краєзнавчий та художній музеї.

Вінницькі мури. Єзуїти мали будувати монастирі та храми не лише естетично, але й безпечно. Постійна загроза нападів викликала до життя потужний комплекс оборонних споруд. Зараз із нього збереглася масивна кутова вежа і частина стін із крупної червоної цегли, від яких віє романтикою бурхливих часів Богуна.

Єрусалимка. Хто бажає побачити в Вінниці щось атмосферне, той вирушить до старовинного району, де колись був центральний ринок міста й квартал єврейських ремісників. Під час німецької окупації район спустів: мешканців винищено, будівлі зрівняно з землею. Та дух місця не зник. До прикладу, «шоколадний будинок» (колишня пошта), хоч і перебуває у напівзруйнованому стані (що влітку й восени романтично маскує плющ), все ж зберігає привабливі риси модерну початку ХХ століття. Також саме в цьому районі, на вулиці Володарського, знаходиться найстарша житлова будівля міста.

Парк Кумбари і «Потьомкінські сходи». Таку назву жартома дали їм самі вінничани – але споруда справді чимала, аж 118 сходинок, що ведуть із парка Кумбари на скелястих схилах униз до Південного Бугу. Спроєктував їх на початку минулого століття архітектор Григорій Артинов. Йому належить не лише модерновий будинок для дружини одеського купця Кумбари, але й десятки інших у місті. Творця архітектурного обличчя Вінниці можна зустріти на Європейській площі: він, бронзовий, відпочиває від трудів на лавці.

Музей «Автомотовелофоторадіо» (вулиця Соборна, 1). Що варто відвідати в Вінниці всякому любителеві техніки – це експозицію раритетних автомобілів та старих мотоциклів. У зібранні, започаткованому колекціонером Стрембіцьким більше сорока років тому, сотня експонатів – і вони всі на ходу. Посидівши за кермом рідкісного «вілліса», у музеї ретро-техніки можна також роздивитися різноманітні антикварні речі від патефону до друкарської машинки – і вдихнути п’янкий дух минулого. І все це за 30 гривень.

Садиба Пирогова (вулиця Пирогова, 155). Серед того, що варто побачити у Вінниці – Національний музей-садиба Миколи Пирогова. У цьому живописному обійсті знаменитий хірург і анатом мешкав останні двадцять років свого життя. Придбавши занедбане господарство, лікар дав йому лад: збудував будинок і аптеку, насадив фруктовий сад і березовий гай. Сюди до нього приїздили пацієнти з усієї країни у надії на зцілення. Пирогов заповів поховати його саме у садибі Вишня – і над його усипальницею згодом побудували церкву Миколи Чудотворця. Тепер у музеї можна не лише наочно познайомитися з лікарською практикою XIX століття, а й відчути, як тоді жила наукова інтелігенція.

П’ятничанський замок (вулиця Мічуріна, 32 – раніше село П’ятничани). Колишній маєток Грохольських – земського судді та його сина-воєводи – будувався як палац і оборонна споруда. Всередині розташована бібліотека на десять тисяч томів, є тут колекція картин та зброї. Зовні були стайні й звіринець з оленями, липова алея й оранжереї. Зараз тут розташований ендокринологічний центр, але охочі можуть подивитися на цю пам’ятку архітектури та прогулятися парком.

Вінницький трамвай. Цей транспорт не менш поважний за вежу, що символізує місто. Йому приблизно 106 років. «Вінницька транспортна компанія» періодично запрошує на безкоштовні екскурсії, що розповідають, як розвивалося місто завдяки «електричним коням» – «киянкам», «готам», «татрам», «гармошкам». Можна проїхати екскурсійним «Vinnytsia City Tour», а можна просто покататися одним із шести маршрутів, ускочивши у старенький «Gotha T57» чи ультрасучасний «VinWay».

Ковані скульптури. У центрі можна зустріти артистичного поета, скрипаля та музиканта. Біля галереї «ХХІ» туристи фотографуються з художником. Є в місті й стоматолог, боксер, а біля пологового будинку – лелека з немовлям. А от хто це увіковічений на вулиці Артинова – навіть важко сказати: самі ноги загадково стирчать зі стіни.

Перед готелем «Франція» на Соборній завважимо аристократичну Євгенію Прунмайєр (ця вишукана пані з парасолькою – засновниця закладу). На Київському мосту про всяк випадок торкнемося бронзової фігурки котика чи метелика, пари голубів і гусячої сімейки – раптом хоча би хтось із них таки допоможе здійснити заповітне бажання.

В Вінниці можна зустріти будь-кого у вигляді витвору мистецтва, наприклад, ангела у респіраторі біля Староміського мосту.

Що варто побачити за межами центру міста

Цікаві місця Вінниці не обмежуються межею центральної частини. Тут є де подихати, поспоглядати краєвиди, відволіктись від метушні.

Це доречно буде робити передусім на камені Коцюбинського у колишньому селі Сабарів – нині це один із мікрорайонів міста. Кажуть, що саме на ньому автор «Тіней забутих предків» спозирав краєвиди і задумував нові твори. Тут ловили натхнення й інші митці – Павло Тичина, Володимир Сосюра, Андрій Малишко.

До Сабарова у теплу пору року з центральної частини міста ходять прогулянкові теплоходи «Пирогов» і «Ляля Ратушна». Вигини і береги Південного Бугу варті того, щоби присвятити їм годинку.

Лісопарк – ще один напрямок для відпочинку, це масив у сім гектарів незайманого хвойного й листяного моря посеред мікрорайонів, популярне місце для велопрогулянок і пікніків.

Ботанічний сад «Поділля» – ще одне місце для пікніку влітку, та для прогулянок в будь-який сезон. Важко повірити, що колись на цьому місці був сумний пустир. Тепер тут панують акації й ялівці, бузки і чубушники, функціонує зимовий сад, вирощуються понад сорок видів лікарських рослин.

Острів Кемпа (він же Фестивальний) – сусід набережної й світломузичних фонтанів та заповідник оточеної водою зелені у серці міста. Колись до штучного острова вів міст, тепер до нього можна дістатися човном або катамараном.

Для тих, хто зголоднів, Вінниця пропонує достатньо цікавих закладів.

Де поїсти у Вінниці: три незвичних місця

Кафе-музей «Пан Заваркін і син» (вулиця Соловйова, 3 – поруч із Соборною). Це і мистецький салон, і крамничка колоніальних товарів, і навіть музей-туалет. Біля входу – пам’ятник бідному євреєві, в якого хитрий кіт Шльома цупить сосиски. Місце з цікавезною історією, смачною кавою та десертами.

Кафе «Бібліотека» (вулиця Миколи Оводова, 32). Тут можна пригоститися піцою на тонкому тісті чи фірмовими пастами у симпатичному інтер’єрі з колекцією книжок на всю стіну.

Паб «Кінь у протигазі» (вулиця Симона Петлюри, 20). Заклад, що нагадує минуле міста початку ХХ століття та 1920-х років. В оформленні історичне поєднується з жартівливим: побачити можна кулемет та шоломи часів першої світової війни, портрет «Грушевського-ктулху» і, як обіцяно, коней у протигазах. А до того ж спробуєш вареники з м’ясом мангалиці (угорська порода домашніх свиней), паштет з цесарки та фазана і фірмові настоянки.

Це далеко не все, що можна побачити в Вінниці цікавим до культурних, гастрономічних та природних родзинок. Не згадали ми про неспішні прогулянки серед дубів та грабів Центрального міського парку, в якому знаходиться зокрема планетарій з його ста програмами. Не спробували втрапити на екскурсію таємничими підземеллями, розташованими під комплексом історичних пам’яток «Мури», де часто знаходять цікаві старовинні артефакти. Не влізли на Замкову гору, звідки відкривається чудовий краєвид на річку і Нове місто. Не побували у першому й поки єдиному музеї української марки. Не додали симпатичну площу Гагаріна, де можна відпочити біля фонтанчиків і сфотографуватися біля напису «I ♥ Vinnytsia». Зрештою, навіть не посиділи на набережній Рошен і не помилувалися світломузичним шоу. Одного вікенду у Вінниці може бути замало.

Джерело